Під час випробувань перших машин водії зіткнулися з проблемою сильних поштовхів під час їзди. Це створювало великий дискомфорт автомобілисту і призводило до передчасного зносу деталей. Для того, щоб якось «погасити» нерівності дороги, винайшли ресори. Але вони не вирішували проблему розгойдування та крену авто, особливо на поворотах.

Перші амортизатори (стійки, демпіуючі пристрої) з’явилися у 1903 році. Вони були достатньо простими і працювали на основі фрикційного механізму. З часом їх конструкція вдосконалювалась. У сучасному машинобудуванні використовуються 3 основних види гідравлічних демпферів: газові, масляні та газомасляні.

Без амортизаторів комфортна їзда була б неможлива, так як вони призначені зводити до мінімуму поштовхи і компенсувати нахил автомобіля на поворотах. Від демпфуючих пристроїв залежить не тільки комфорт їзди, але й керованість транспортного засобу в цілому. Зазвичай, даний витратник потребує заміни після пробігу 100-150 тисяч км.

Всі автомобільні амортизатори є частиною підвіски і влаштовані приблизно за одним принципом. Вони являють собою циліндричний корпус з поршнем, в якому розташовані клапани, що пропускають масло. Поршень прикріплений до штоку, який пересувається вгору і вниз вздовж циліндра. Порожнина циліндра заповнена маслом, а у газових та газомасляних моделей є спеціальні камери для стисненого газу. Слід пам'ятати, що не існує амортизаторів, повністю заповнених газом. У так званих газових видів він знаходиться тільки під поршнем, а масло заповнює верхню частину трубки.

У газомасляних амортизаторів стиснений газ знаходиться у бокових компенсаційних порожнинах (двухтрубні амортизатори). Розглянемо всі види демпфуючих пристроїв більш детально.

Масляні амортизатори

Масляні демпфери вважаються застарілими, але, не зважаючи на це, вони займають приблизно 40-50% пропозицій відповідного сегменту. Це дуже міцні та ергономічні пристрої, призначені для діапазону швидкостей 60-80 км/год. Ідеально підходять для їзди по купинах і путівцях. Забезпечують гарну динаміку пересування в будь-яких умовах. Мінусом масляних амортизаторыв є достатньо великі крени автомобіла на поворотах. Це відбувається через те, що дана модифікація виробів працює тільки на стиск, розтискаючу функцію бере на себе пружина, яка розташована навколо циліндра.

Якщи взяти такий амортизатор і стиснути вручну, він не поверненться у вихідне положення. Розтискає механізм пружина, встановлена зовні.

До інших мінусів масляних демпфуючих пристроїв можна віднести так зване кипіння масла або кавітацію – утворення у товщі масла бульбашків. Наявність воздуха у рідині призводить до перегріву, руйнуванню поршня та ущільнювачів.

Мінуси масляних амортизаторів:

• робота тільки на стискання;
• загроза крену автомобіля при маневруванні;
• схильність до перегріву.

Безперечними плюсами даних виробів є економічність, надійність і тривалий термін експлуатації.

Газові амортизатори

Газові демпфери влаштовані майже так само, як і масляні, тільки циліндр розділений на дві частини. У верхній камері знаходиться мсало, а у нижній – газ. Як правило, це азот під тиском від 13 до 30 атмосфер. Цей вид амортизаторів дуже специфічний і самий жорсткий. Їх частіше встановлюють на автомобілі, які витримують великі навантаження – гоночні машині, позашляховики, спецтехніку.

Газові демпфуючі пристрої працюють як на стиск, так і в зворотньому напрямку. Такий ефект досягається завдяки наявності камери з газом, відокремленої від масляної камери ще одним поршнем. Коли основний поршень опускається, він також йде униз, а потім, під тиском газу підіймається назад угору, виштовхуючи основний поршень. Газові амортизатори ідеальні для швидкісної їзди, на поворотах практично немає нахилу. Але для пересування по місту вони занадто жорсткі.

Плюси:

• стиснутий газ не дає зикипіти маслу, немає ефекту кавітації;
• відсутність кренів.

Мінуси:

• дуже жорсткі, не підходять для поїздок у звичайному режимі.

Газомасляні амортизатори

На відміну від перших двох видів, ці демпфери двотрубні. Внутрішня трубка занурена в більш широкий циліндр, утворюючи в зазорі між ними компенсаційні порожнини. У центральному циліндрі знаходиться масло, а у вузьких бокових порожнинах – ємності з газом. Як і в газових амортизаторах, це азот, але його тиск не такий великий – від 3 до 8 атмосфер. Поршень виштовхує товщу масла і його рівень підвищується у компенсаційних порожнинах, стискаючи газ. Для того, щоб повернути поршень назад, стиснений газ чинить тиск на масляне середовище. Ці демпфуючі пристрої працюють на стиск і розтискання та меньш жорсткі, ніж газові. Їх можна назвати «золотою серединою» між двома описаними вище видами пристроїв. Газомасляні амортизатори нейтралізують крен при поворотах і досить комфортні для їзди на різних швидкостях по місту, шосе і путівцях. Ухил мінімальний, тому повороти безпечні навіть при швидкості 90-110 км/год.

Висновок: оптимальним рішенням є газомасляні амортизатори. Вони надійні, мінімізують крен у 80% випадків, працюють на стиск та розтискання. Але покупка дорогих газомасляних моделей для бюждетного авто буде невиправданою. Не говорячи про газові, якими комплектуються переважно спортивні машини. На більшості грузових авто встановлені гідравлічні масляні демпфуючі деталі. Вони прекрасно витримують великі навантаження, надійні і недорогі в обслуговуванні. Зазвичай при заміні амортизаторів водії керуються рекомендаціями виробника авто, згідно з якими спеціаліст СТО підбирає певну модель.

Перед заміною демпферів також доцільно перевірити стан усій ходової частини автомобіля. Від цього буде залежити ресурс нових пристроїв. Особливо це стосується автотранспорту з підвіскою Макферсона, де амортизатори виконують несучу функцію. У деяких випадках при заміні стійок може знадобитися ремонт всій підвіски. Іноді є сенс зробити капремонт амортизаторів – це обійдеться на 30-50% дешевше, ніж купівля нових. Варто зазначити, що демпфуючі елементи – це достить складні пристрої, ремонт та діагностика яких слід проводити в умовах СТО.